Ярослава Бережная

Ярослава Бережная

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Aliquam eleifend eleifend adipiscing.

Website URL: http://lexbfbgroup.com

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини.

Опубліковано в Блог

Кожен з нас рано чи пізно стикається з таким питанням як вступ у спадщину. Необхідно зазначити, що спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Наслідування відповідно до законодавства України може бути по закону та по заповіту. Строк у який спадкоємець має право прийняти спадщину становить 6 (шість) місяців. 
А якщо спадкоємець не прийняв спадщину в встановлений строк? 
У випадку, коли спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини і має наміри все ж її отримати, то він може звернутися до спадкоємців, які отримали спадщину (подали заяву про прийняття спадщини або фактично її прийняли) з проханням надати йому письмову згоду на включення його до кола спадкоємців. Тут мова йде про спадкоємців однієї черги зі спадкоємцем, що пропустив строк для прийняття спадщини. В випадку, коли спадкоємці, які прийняли спадщину, дають на це згоду (вона повинна бути оформлена у виді письмової заяви та направлена до нотаріуса за місцем відкриття спадщини), то спадкоємець, який не отримав спадщину, може звернутися в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини. Вважається, що такий спадкоємець поновлюється в колі спадкоємців і в нього виникає право для надання заяви про прийняття спадщини. Згоду на включення до кола спадкоємців повинні дати усі спадкоємці тієї черги, що прийняли спадщину. В протилежному випадку спадкоємець, що не встиг прийняти спадщину та не отримав згоди спадкоємців, має право звернутися до суду.
Що робити якщо Ви пропустили строк з поважної причини? 
Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, він має право звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо суд встановить причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними (від´їзд, хвороба та інші), то суд виносить рішення про продовження строку для прийняття спадщини тому спадкоємцю, який звернувся до суду. Таким чином, кожний спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини може звернутися до суду за продовженням строку для прийняття спадщини особисто. В цьому випадку суд, розглянувши окремо кожен випадок, виносить своє рішення по цьому питанню та може продовжити строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
 
З огляду на судову практику, можна зазначити, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємців на вчинення цих дій. Прикладом може слугувати факт того, що спадкоємець проживав окремо з спадкодавцем і не міг знати про смерть спадкодавця. Але, в такому випадку для суду це не буде вважатися поважною причиною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчиненню дій щодо прийняття спадщини не свідчать про поважність пропуску зазначеного строку.
У випадку якщо, у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Підводячи висновки, я хочу все ж таки порадити особами, що є спадкоємцями не пропускати строк прийняття спадщини, тому що поновити його буде досить складно, а в деяких випадках навіть не можливо. 
Крім цього, у разі якщо ви набули статусу спадкоємця, я раджу вам звернуться до адвокатів, які зможуть дати вам повну юридичну консультацію та розказати покрокову інструкцію що вам робити. 
У адвокатів Адвокатського об’єднання «B.F.B. LEGAL GROUP» є великий досвід в подібних справах, та вони будуть раді вам допомогти.  
 
Помічник адвоката АО «B.F.B. LEGAL GROUP»
Голомашевич Кристина
 
Read more...

Деякі питання спорів з страховими компаніями

Опубліковано в Блог

При зверненні з позовами щодо спорів з фінансовими установами першочерговими питаннями є:
1. Визначення територіальної підсудності спору;
2. Порядок сплати судового збору;

Від правильного вирішення вказаних питань залежить навіть можливість звернення позивача до суду, оскільки не кожен в наш час може без шкоди для сімейного бюджету сплатити навіть мінімальний розмір судового збору та нести такі не суттєві на перший погляд витрати як витрати пов’язані з проїздом до суду для участі в судових засіданнях.
Судова практика з цих питань складається по різному. Оскільки такі справи у своїй більшості є складними в частині застосування профільного законодавства, мають багато розрахунків, специфічна термінологія та інше, дуже часто суди першої інстанції не бажають витрачати час на розгляд справ із спорів з фінансовим установами і користуються будь яким приводом для повернення заяви позивачу.
Так у березні 2016 року адвокати нашого АО, в інтересах довірителя, звернулись до Подільського районного суду м. Києва з позовом до страхової компанії предметом якого було визначено стягнення грошових коштів та штрафних санкцій. Територіальна підсудність за зазначеним позовом була визначена згідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України, тобто за місцем знаходження позивача.
Вказану позовну заяву суд повернув позивачу. Повертаючи позовну заяву позивачеві для подання її до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підсудна зазначеному районному суду, оскільки відносини між сторонами є договірними та регулюються Законом України «Про страхування» та договором Добровільного страхування життя укладено між ОСОБА_2 та Страхова компанія, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. ХХХХХХ, що територіально не відноситься до території зазначеного району м. Києва, а тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 109 ЦПК України позов потрібно подавати до іншого суду.
Не погодившись, з таким висновком суду, адвокати нашого об’єднання оскаржили в апеляційному порядку Ухвалу про повернення позовної заяви.
Апеляційний суд м. Києва погодився з доводами апеляційної скарги, та зробив висновок, що предметом позову є стягнення грошових коштів з страхової компанії за договором добровільного страхування життя, отже правовідносини сторін регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України передбачено, що до позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як зазначалося вище, не менш важливішим є питанням сплати судового збору за подання позову.
У вересні 2016 р. адвокати нашого АО, в інтересах довірителя, звернулись до районного суду м. Києва з позовом до страхової компанії предметом якого було визначено стягнення грошових коштів та штрафних санкцій. При зверненні до суду судовий збір не сплачувався.
Судом було визнано позовну заяву неподаною та повернуто її позивачу. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не усунув недолік, викладений в ухвалі суду щодо залишення позову без розгляду та надання строку на усунення недоліків позовної заяви, а саме, не надав суду документ, що підтверджує сплату судового збору, що є підставою для її повернення, як це передбачено ст. 121 ЦПК України.

Відмову в прийнятті позовної заяви було оскаржено до відповідного апеляційного суду.
Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги та прийшов до висновків:
Що згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняються від сплати судового збору позивачі за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Вказаний висновок апеляційного суду підтверджується також, у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року де судам роз'яснено, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».
Таким чином, здійснюючі підготовку позовів у справах відповідачами за яким виступають фінансові установи (в даному випадку страхова компанія) з питань які виникають при виконанні умов договорів, слід керуватися не лише нормами ЦПК України та нормами Закону України «Про судовий збір», а застосовувати також і норми Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується зазначеним прикладами судової практики.

Адвокати АО "B.F.B. LEGAL GROUP"

Роман Фоменко

Ярослава Бережна

Read more...

Як отримати свідоцтво про народження та свідоцтво про смерть державного зразку українцям, які проживають в зоні АТО

Опубліковано в Блог

Як отримати свідоцтво про народження та свідоцтво про смерть державного зразку українцям, які проживають в зоні АТО?

Read more...
Subscribe to this RSS feed