Якщо Ви опинились у ситуації яка містить в собі склад кримінального правопорушення

Ярослава Бережная by

На даний час в нашій країні великий рівень злочинності та кожен може стати потерпілим, або свідком коли по відношенню до іншої особи вчинялись дії, які мають склад кримінального правопорушення. У своїй статті я хочу розповісти як бути, якщо Ви опинились у ситуації яка містить в собі склад кримінального правопорушення. Перш за все, Вам необхідно, негайно повідомити про це в поліцію на телефон спецлінії «102» або ж звернутися з письмовою заявою до відділення поліції. Для цього Вам необхідно буде назвати правоохоронцям своє прізвище, ім'я, по-батькові, число, місяць, рік народження, місце свого проживання, номер мобільного телефону (щоб працівники поліції могли зв'язатися з Вами) та адресу місця події. Обов'язково дочекайтеся приїзду працівників поліції та повідомте про все, що ви бачили або, що з вами сталося. Якщо ж ви стали свідком кримінального правопорушення, важливим є запам'ятати зовнішність зловмисника: одяг, наявність особливих прикмет (борода, вуса, родимі плями, татуювання, шрами і т.д.), анатомічні особливості (кульгавість), дефекти мови тощо. Тому що все це може допомогти працівникам поліції, знайти злочинця. У разі наявності свідків, попросіть їх зачекати разом із вами прибуття працівників поліції. Якщо ж вони не мають можливості залишитися на місці події, занотуйте їхні повні дані, місце проживання та контактні телефони. Процедура подання заяви в поліцію фактично регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК) та деякими відомчими актами. Ураховуючи, що КПК є законом і має вищу юридичну силу (тобто підзаконні нормативно-правові акти не можуть діяти в частині, що йому суперечать) доцільним є орієнтуватися перед усім на норми Кодексу. Згідно зі ст.214 КПК після подання особою заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) слідчий чи прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – Реєстр) та розпочати розслідування. До Реєстру мають потрапляти відомості з усіх заяв, а також інформація про хід відповідних розслідувань. Саме досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Реєстру, який фіксується автоматично. Частина 4 ст.214 КПК прямо передбачає, що слідчий, прокурор чи інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення, при цьому відмова у їх прийнятті та реєстрації не допускається. Здавалося б, зазначені норми закону чітко й однозначно вказують на обов’язковість реєстрації всіх заяв, що подаються до міліції, прокуратури чи інших правоохоронних органів, та на автоматичність початку розслідування. Проте, на практиці, як завжди, з цим виникають складнощі. Тому я б радила Вам одразу звернутися до адвоката, який зможе Вам допомогти. Якщо коротко підсумувати – процедура подання заяви в міліцію чи прокуратуру складається з написання заяви, її подання та реєстрації в Реєстрі. Існує можливість звернення з заявою про злочин до поліції чи прокуратури поштою, проте в такому випадку необхідно бути готовим у випадку необхідності з’явитися до відповідного органу для підтвердження, що заявником є саме ви. Після внесення Вашої заяви до ЄРДР починаються досудові слідчі дії, передбачені КПК України. Підсумовуючи вище наведене хочу зазначити, що Вам необхідно звернутися до адвоката задля того щоб Ваші інтереси і права відстоювала людина яка має достатній досвід в подібних справах, у разі якщо Ви не маєте матеріальної можливості, для того щоб опалити послуги адвоката, раджу Вам звернутися до БПД (безоплатна правова допомога) тобто у такому разі послуги адвоката будуть сплачуватись державою. Помічник адвоката АО «B.F.B LEGAL GROUP» Кристина Голомашивич

Деякі аспекти виїзду дитини за кордон без згоди батька

Ярослава Бережная by

Одним із самих розповсюджених питань з сімейного права, з яким на звертаються до нашого об’єднання – є «як неповнолітній особі виїхати закордон без згоди батька». Багато жінок стикалися з такою проблемою, коли є можливість, чи необхідність виїхати з неповнолітньою дитиною за кордон, але батько:
- невідомо де (немає з ним зв’язку),
- знаходиться в зоні АТО, не має можливості/бажання надати нотаріально посвідчену заяву на виїзд неповнолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків;
- має можливість, але не має бажання надавати нотаріально посвідчену заяву на виїзд неповнолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків.
Відповідно до ст.. 313 ч.3 ЦК України –фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або супроводі осіб, які уповноважені ними. 
Пунктами 3,4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995 року встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків та в їх супроводі, а в разі відсутності такої згоди на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків. 
Таким чином жінка та дитина стають заручниками рішення чоловіка.
Перешим варіантом вирішення проблеми є звернення до суду з позовом до батька дитини про надання  дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Позовна заява подається за підтвердженим місцем знаходження батька дитини, як що батько дитини зареєстрований в зоні АТО – в відповідний суд на підконтрольній Україні території.
Як, що дитина малолітня – не досягла 14 років, як правило третьою особою залучається служба у справах дітей.  
Хочу звернути увагу, що із судової практики, яка склалась на теперішній час суди задовільнять такі позови, якщо у позовних вимогах чітко вказана країна, куди має намір виїхати матір з дитиною, та чітко вказаний період на який дитина буде перебувати за межами України.  Також при підготовці до розгляду справи суді необхідно подбати про докази того, що ви зверталися до батька с проханням надати дозвіл на виїзд за кодон, але він відмовив, або залишив без відповіді. Також важливим моментом є той факт що мета виїзду за кордон повинна відповідати інтересам дитини (відпочинок, оздоровлення, лікування, навчання, участь у конкурсах, змаганнях тощо) і в разі відмові у наданні такого дозволу  буде порушено інтереси дитини. 
Мінусом  такого варіанту є те, що з таким позовом необхідно буде звертатися до суду, кожен раз коли плануєте виїжджати з дитиною за межі України.
У разі коли батько знаходиться невідомо де, немає з ним зв’язку, не платить аліменти, не приймає участі у вихованні дитини, не піклується про здоров’я дитини, то можливо розглянути варіант з позбавленням батьківських прав такого батька.
Позовна заява подається підтвердженим місцем знаходження батька дитини, як що батько дитини зареєстрований в зоні АТО – в відповідний суд на підконтрольній Україні території, в разі, коли невідомо де знаходиться батько, за останнім місцем знаходження батька, як що батько іноземець – за останнім місцем перебування батька на території України.
Цей шлях більш складний, та займає багато часу.
В такій категорії справ обов’язково необхідно залучати третьою особою службу у справах дітей. Необхідно, щоб служба справах дітей зробити висновок, що до доцільності позбавлення батьківських прав. Необхідно подбати про докази, які підтвердять, що батько не менше ніж останні шість місяців не цікавився станом дитини, її фізичним та духовним розвитком, здоров’ям, матеріальним забезпеченням, також необхідно подбати про свідків, які зможуть у судовому засіданні підтвердити факт того, що батько не цікавиться життям дитини. 
Із мінусів такого варіанту можна відмітити: 
- Якщо батько, охоть якимось чином силкується з дитиною – ймовірність позбавлення його позбавлення батьківських прав дуже мала, крім випадків застосування насильницьких дій що до дитини, чи матері дитини, як що такі випадки можна довести, то що.
- Довгий строк розгляду справи: як правило від пів-року до року;
- Зібрання доволі великої доказової бази.
Але в разі, якщо таке рішення є, то кожен раз розшукувати батька і просити надання дозволу на виїзд дитини не має потреби.
Сімейні справи, особливо, які зачіпають права та інтереси дітей, є дуже складними і з точки зору формування доказової бази, точки зору психологічного відношення дитини до ситуації у яка склалась, та мають дуже велике емоціональне навантаження особливо для матері дитини і тому рекомендуємо у таких справах звертатися до спеціалістів.
Керуючий партнер – адвокат 
АО «B.F.B LEGAL GROUP»
Ярослава Бережна

Як спадкоємцю, отримати спадок, який знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції?

Ярослава Бережная by

Як спадкоємцю, отримати спадок, який знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції?
С початку хочу зазначити якими нормативно-правовими актами регулюється це питання. Самим основним є Цивільний кодекс України, Закон України «Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції », Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 м929б/ 5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». 
Відповідно до Цивільного кодексу України спадкування здійснюється двома способами, а саме: за заповітом та за законом.
Якщо спадкодавець залишив заповіт, то спадкоємці яких він зазначив повинні звернутися до нотаріусу за відкриттям спадщини.  У разі відсутності заповіту спадкування відбувається в порядку черговості закріпленої в чинному законодавстві України:
• перша черга – діти спадкодавця (зокрема, які були зачаті за життя й народжені після його смерті), чоловік / дружина, батьки;
• друга черга – рідні брати й сестри, дід, баба (по материнській і по батьківській лініях);
• третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця;
• четверта черга – особи, які проживали разом зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини;
• п’ята черга – інші родичі спадкодавця (до шостого ступеня споріднення включно).
Тобто у разі відсутності попреедної кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Будь-який спадкоємець (за заповітом або за законом) має право прийняти або не прийняти спадщину, таке право йому гарантовано відповідно до закону.
 У разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт який знаходиться на непідконтрольній території України, тоді вам необхідно звернутися до суду задля встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту смерті спадкодавця. Для цього родичам померлого або їхнім представникам потрібно звернутися в будь-який місцевий суд на території України з відповідною заявою. Після прийняття позитивного рішення суду необхідно отримати свідоцтво про смерть спадкодавця у відділі РАГС. Більш детально це питання розписано в нашій по попередній публікації.
Якщо останнім місцем проживання спадкоємця є населений пункт, розташований на тимчасово непідконтрольній території (список таких населених пунктів міститься в розпорядженні КМУ від 07.11.2014 М91085-р), або якщо основний маса спадщини розташований там, спадкоємець може звертатися до будь-якого нотаріуса (державного або приватного) у будь-якому населеному пункті на підконтрольній території України. Уразі коли спадкова маса знаходиться на підконтрольній території України, тоді звертатись необхідно до того нотаріального округу де знаходиться основна частина спадкової маси.
Після чого звернутися до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини (або про інше волевиявленні спадкоємця, – наприклад, про відмову у прийнятті спадщини). Таку заяву спадкоємець подає особисто або надсилає поштою (зокрема, телеграмою) не пізніше шести місяців із моменту відкриття спадщини (тобто смерті спадкодавця або визнання його померлим). Якщо заява подається поштою, підпис спадкодавця на ньому має бути засвідчено нотаріально.
У разі пропуску строків прийняття спадщини тоді необхідно звернутися до суду. Як це проходить на практиці ми також писали у своїй статті – «Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини» ( http://lexbfbgroup.com/ru/publikatsii-novosti/item/ )
Якщо, Вас зацікавила наша публікація або в Вас виникли деякі питання, тоді ми раді Вам допомогти. Адвокати АО «Б.Ф.Б. ЛЕГАЛ ГРУП» мають величезний досвід в цій сфері та раді будуть Вам допомогти.
 
Помічник адвоката АО «B.F.B. LEGAL GROUP»
Кристина Голомашевич
 

Отримання свідоцтва про народження дитини та свідоцтва про смерть Українського зразка

Ярослава Бережная by

На разі в інтернеті дуже багато інформації щодо отримання свідоцтва про народження дитини та свідоцтва про смерть Українського зразка осіб, які проживають на непідконтрольній Україні території. Дуже багато хто вважає, що такі справи є формальними – візьмеш в інтернеті заяву, прийдеш в суд та отримаєш рішення. Нажаль, це не так.
Багато написано про механізм отримання свідоцтва, багато форм заяв до суду про встановлення факту народження/смерті, віддаю належне - доволі якісних, але навіть з дуже якісною заявою, Ви можете не отримати бажаного результату. Саме головне – це правильно зібрана доказова база.
Якщо узагальнити досвід, та практику адвокатів нашого адвокатського об’єднання, можна надати декілька загальних рекомендацій:
Судді дуже обережно підходять до розгляду справ цієї категорії. Хочу одразу звернути увагу суди не виносять рішення спираючись тільки на будь які документи, які видано на непідконтрольній території, так їх приймають до матеріалів справи, але при наданні оцінки таким доказам відмовляє у прийнятті.
Будь яка справа є індивідуальною, і немає одного безвідмовного алгоритму, які необхідно надати докази для суду, але декілька загальних рекомендацій.
Згідно із ст. 2571  ЦПК України заявником можуть виступати родичи померлого та їх представники та батьки, родичі, опікуни народженої дитини та їх представники.
Як бачимо законодавець надає можливість подавати заяву представнику. На практиці склалася інша ситуація – судді хочуть бачити заявника у судовому засіданні, щоб він сам безпосередньо надав пояснення по обставинам справи.
Також дуже важливо, щоб у суді дав свідчення, хоча б один свідок – особа яка може надати пояснення що до обставин справи.
Стаття 2571 передбачає негайний розгляд справ такої категорії, як показує практика заяви розглядаються на протязі 24 годин. Враховуючи наведене рекомендуємо при подачі заяви до суду заявнику та свідку бути присутніми та не планувати на цей день ніяких справ. Справу суддя призначить до слухання, я к тільки в нього з’явиться така можливість.
В разі, якщо не має можливості з’явитися в суд свідку можна спробувати інший варіант: викласти пояснення декількох свідків письмово та посвідчити підписи свідків нотаріально. Долучити до матеріалів справи такі свідчення.
Також загальною рекомендацією можна вважати надання до матеріалів справи фотокарток:
Для встановлення факту народження: мати вагітна, батько, та родичі забирають мати та дитину із пологового будинку, батько, мати, дитина вдома, на прогулянці тощо. Головне щоб на світлинах були особи які будуть у суді безпосередньо давати свідчення і зможуть надати пояснення, кого зображено на світлинах.
Також будь які медичні документи, бажано ті які видані на території підконтрольній Україні:  медичні висновки, епікризи, результати обстежень то що.

Для встановлення факту смерті: сімейні фотокартки із зображенням особи, факт чиєї смерті встановлюється, та осіб що будуть свідчити у суді. Тобто фотокартки в даному випадку можуть бути використанні, як доказ тільки у сукупності із поясненнями заявника та свідків.
Також доказами можуть бути: копія паспорта громадянина України померлого, закордонний паспорт померлого, медична картка, у разі наявності хронічних захворювань , які стали причиною смерті,  медичні документи, бажано видані на території підконтрольній Україні, медичні висновки, епікризи, результати обстежень то що, в разі коли смерть наступила результаті хвороби. Будь які документи, які свідчать про приготування до поховання (чеки, квитанції тощо).
Як вказувалось раніше, кожна справа індивідуальна, кожна ситуація не схожа одна на одну, має свої нюанси, що впливає на підготовку доказової бази.
Керуючись нашими рекомендаціями, доказову базу можна сформувати самостійно, але все ж таки, краще звернутися до спеціаліста, у яких вже був досвід в подібних справах.
Керуючий партнер -адвокат
адвокатського об’єднання "B.F.B. LEGAL GROUP"
Ярослава Бережна

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини.

Ярослава Бережная by

Кожен з нас рано чи пізно стикається з таким питанням як вступ у спадщину. Необхідно зазначити, що спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Наслідування відповідно до законодавства України може бути по закону та по заповіту. Строк у який спадкоємець має право прийняти спадщину становить 6 (шість) місяців. 
А якщо спадкоємець не прийняв спадщину в встановлений строк? 
У випадку, коли спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини і має наміри все ж її отримати, то він може звернутися до спадкоємців, які отримали спадщину (подали заяву про прийняття спадщини або фактично її прийняли) з проханням надати йому письмову згоду на включення його до кола спадкоємців. Тут мова йде про спадкоємців однієї черги зі спадкоємцем, що пропустив строк для прийняття спадщини. В випадку, коли спадкоємці, які прийняли спадщину, дають на це згоду (вона повинна бути оформлена у виді письмової заяви та направлена до нотаріуса за місцем відкриття спадщини), то спадкоємець, який не отримав спадщину, може звернутися в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини. Вважається, що такий спадкоємець поновлюється в колі спадкоємців і в нього виникає право для надання заяви про прийняття спадщини. Згоду на включення до кола спадкоємців повинні дати усі спадкоємці тієї черги, що прийняли спадщину. В протилежному випадку спадкоємець, що не встиг прийняти спадщину та не отримав згоди спадкоємців, має право звернутися до суду.
Що робити якщо Ви пропустили строк з поважної причини? 
Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, він має право звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо суд встановить причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними (від´їзд, хвороба та інші), то суд виносить рішення про продовження строку для прийняття спадщини тому спадкоємцю, який звернувся до суду. Таким чином, кожний спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини може звернутися до суду за продовженням строку для прийняття спадщини особисто. В цьому випадку суд, розглянувши окремо кожен випадок, виносить своє рішення по цьому питанню та може продовжити строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
 
З огляду на судову практику, можна зазначити, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємців на вчинення цих дій. Прикладом може слугувати факт того, що спадкоємець проживав окремо з спадкодавцем і не міг знати про смерть спадкодавця. Але, в такому випадку для суду це не буде вважатися поважною причиною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчиненню дій щодо прийняття спадщини не свідчать про поважність пропуску зазначеного строку.
У випадку якщо, у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Підводячи висновки, я хочу все ж таки порадити особами, що є спадкоємцями не пропускати строк прийняття спадщини, тому що поновити його буде досить складно, а в деяких випадках навіть не можливо. 
Крім цього, у разі якщо ви набули статусу спадкоємця, я раджу вам звернуться до адвокатів, які зможуть дати вам повну юридичну консультацію та розказати покрокову інструкцію що вам робити. 
У адвокатів Адвокатського об’єднання «B.F.B. LEGAL GROUP» є великий досвід в подібних справах, та вони будуть раді вам допомогти.  
 
Помічник адвоката АО «B.F.B. LEGAL GROUP»
Голомашевич Кристина
 

Деякі питання спорів з страховими компаніями

Ярослава Бережная by

При зверненні з позовами щодо спорів з фінансовими установами першочерговими питаннями є:
1. Визначення територіальної підсудності спору;
2. Порядок сплати судового збору;

Від правильного вирішення вказаних питань залежить навіть можливість звернення позивача до суду, оскільки не кожен в наш час може без шкоди для сімейного бюджету сплатити навіть мінімальний розмір судового збору та нести такі не суттєві на перший погляд витрати як витрати пов’язані з проїздом до суду для участі в судових засіданнях.
Судова практика з цих питань складається по різному. Оскільки такі справи у своїй більшості є складними в частині застосування профільного законодавства, мають багато розрахунків, специфічна термінологія та інше, дуже часто суди першої інстанції не бажають витрачати час на розгляд справ із спорів з фінансовим установами і користуються будь яким приводом для повернення заяви позивачу.
Так у березні 2016 року адвокати нашого АО, в інтересах довірителя, звернулись до Подільського районного суду м. Києва з позовом до страхової компанії предметом якого було визначено стягнення грошових коштів та штрафних санкцій. Територіальна підсудність за зазначеним позовом була визначена згідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України, тобто за місцем знаходження позивача.
Вказану позовну заяву суд повернув позивачу. Повертаючи позовну заяву позивачеві для подання її до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підсудна зазначеному районному суду, оскільки відносини між сторонами є договірними та регулюються Законом України «Про страхування» та договором Добровільного страхування життя укладено між ОСОБА_2 та Страхова компанія, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. ХХХХХХ, що територіально не відноситься до території зазначеного району м. Києва, а тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 109 ЦПК України позов потрібно подавати до іншого суду.
Не погодившись, з таким висновком суду, адвокати нашого об’єднання оскаржили в апеляційному порядку Ухвалу про повернення позовної заяви.
Апеляційний суд м. Києва погодився з доводами апеляційної скарги, та зробив висновок, що предметом позову є стягнення грошових коштів з страхової компанії за договором добровільного страхування життя, отже правовідносини сторін регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України передбачено, що до позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як зазначалося вище, не менш важливішим є питанням сплати судового збору за подання позову.
У вересні 2016 р. адвокати нашого АО, в інтересах довірителя, звернулись до районного суду м. Києва з позовом до страхової компанії предметом якого було визначено стягнення грошових коштів та штрафних санкцій. При зверненні до суду судовий збір не сплачувався.
Судом було визнано позовну заяву неподаною та повернуто її позивачу. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не усунув недолік, викладений в ухвалі суду щодо залишення позову без розгляду та надання строку на усунення недоліків позовної заяви, а саме, не надав суду документ, що підтверджує сплату судового збору, що є підставою для її повернення, як це передбачено ст. 121 ЦПК України.

Відмову в прийнятті позовної заяви було оскаржено до відповідного апеляційного суду.
Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги та прийшов до висновків:
Що згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняються від сплати судового збору позивачі за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Вказаний висновок апеляційного суду підтверджується також, у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року де судам роз'яснено, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».
Таким чином, здійснюючі підготовку позовів у справах відповідачами за яким виступають фінансові установи (в даному випадку страхова компанія) з питань які виникають при виконанні умов договорів, слід керуватися не лише нормами ЦПК України та нормами Закону України «Про судовий збір», а застосовувати також і норми Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується зазначеним прикладами судової практики.

Адвокати АО "B.F.B. LEGAL GROUP"

Роман Фоменко

Ярослава Бережна

Subscribe to this RSS feed